Станіслав Любомирський (маршалок)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав Любомирський
пол. Stanisław Lubomirski
Народився25 грудня 1722(1722-12-25) або 1719[1]
Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща[1] або Краків, Річ Посполита
Помер12 серпня 1783(1783-08-12)[1][2]
Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща[1]
КраїнаРіч Посполита
Діяльністьполітик, державний службовець
Галузьполітика[3] і державна служба[3]
Знання мовпольська[3]
ЧленствоQ9362201?
Посадавеликий маршалок коронний[2], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Староста Висьлицькийd, калуський старостаd і великий коронний стражник[d][4]
РідЛюбомирські
БатькоЮзеф Любомирський[1]
У шлюбі зІзабела Любомирська[1]
ДітиJulia Lubomirskad, Олександра Потоцька, Констанція Жевуська і Elżbieta Lubomirskad
Нагороди
орден Білого Орла орден Святого Станіслава

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Станіслав Любомирський.

Станісла́в Любоми́рський (пол. Stanisław Lubomirski; 25 грудня 1722, Краків — 12 серпня 1783, Ланьцут) — князь, державний діяч Речі Посполитої. Стражник великий коронний (1752), маршалок великий коронний (1766).

Біографія

[ред. | ред. код]

Молодший син князя, воєводи чернігівського Юзефа Любомирського та його другої дружини Терези Мнішек (перша — Констанція Белжецька.[5][джерело?] Після смерті батька 1732 року його опікунам, протекторами стали Чарторийські, чому сприяла кузина Софія з Сенявських Чорторийська. В 1735-1737 роках разом з братом Антонієм навчався в лицарській академії (Лєґніца), потім — лицарській академії Турина (за даними короля С. А. Понятовського). 1744 року — посол на сейм від Львівської землі. 7 червня 1752 став стражником великим коронним. Наприкінці 1772 року поглибились його суперечки з Чорторийськими та королем, наближення до табору їх конкурентів — Потоцьких; шлюб найстаршої доньки з Іґнацієм Потоцьким відбувся без участи короля 27 грудня 1772 року. 1782 року отримав від «скарбу Австрії» Калуське староство.

Мав слабке здоров'я, хворів на сухоти, помер 12 серпня 1783 року в Ланьцуті, був похований там же. По його смерті вдова перейняла правом «доживоття» земські маєтки, королівщини, борги — 6 млн злотих польських.[6]

Сім'я

[ред. | ред. код]

9 червня 1753 року одружився з донькою князя Олександра-Августа Чорторийського Ельжбетою Геленою Анною. У посаг дістав, зокрема, Бережани, Сатанів. Діти :

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Dr. Constant v. Wurzbach Lubomirski, Stanislaus (II.) Fürst // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 16. — S. 115.
  2. ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 81. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 155. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  5. ↑ Lubomirscy (01) [Архівовано 2015-05-25 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. ↑ Michalski J. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (ok. 1720—1783)… — S. 56.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Michalski J. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (ok. 1720—1783) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVII/4, zeszyt 75. — S. 53-56. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Станіслав_Любомирський_(маршалок)